Освітні послуги
Наука
Студентство
Інформаційні ресурси
Міжнародний відділ
Рідна Батьківщина
Яка освіта необхідна управлінцю?
В основі крос-дисципоінарних знань керівника бізнесу має лежати філософська освіта
На перший погляд може видатися, що керівник підприємства повинен мати економічну освіту. Адже від нього очікують перш за все економічних результатів. Але чи так це насправді? Практика показує, що багато успішних керівників, не отримавши економічної освіти, не відчували у зв'язку з цим ускладнень: відсутність економічної освіти не впливала на успішність їх кар'єри та бізнесу.
Так, директор з розвитку Coca-Cola Hellenic Ukraine Володимир Чобан, який в якості першої вищої освіти закінчив факультет радіотехнічних систем, каже, що відсутність базової економічної освіти не відбилась на його успішності в компанії, оскільки економіка ‑ це всього лише одна з компетенцій менеджера управлінця.
І таких прикладів дуже багато. У зв'язку із цією думкою Володимира виникає запитання: які тоді компетенції керівника та ким по суті є управлінець?
Директор МВА-програм Києво-Могилянської Бізнес Школи Володимир Павелко розглядає управлінця як творця, творця свого бачення того, яким чином може управлятись компанія. Керівник ‑ це людина, яка може відсунути ментальні рамки, що нав'язуються певними обмеженнями в нашому бізнес-середовищі, може вийти за ці рамки та створити новий образ майбутньої компанії.
Суть роботи управлінця, окрім уміння створити бачення й образ майбутньої компанії, полягає не стільки в рішенні проблем, скільки у створенні команд для вирішення цих проблем. Це ключова компетенція керівника сьогоднішнього рівня.
Звичайно управлінці на підприємницькому етапі розвитку підприємства самі вирішують проблеми, що стоять у них на шляху. «Ми ж кажемо про системне управління – це коли топ-менеджер не торкається операційної діяльності самостійно. Він її розуміє, контролює та розвиває, але при цьому створює команди, що здатні вирішувати ці проблеми на професійному рівні. У цьому й полягає основна суть діяльності керівника: прийняття рішень, не прямий вплив, а вплив через організацію – через створення команд, які взаємодіють між собою в цілях рішення цих проблем. Це і є, на мій погляд, одна із ключових компетенцій управлінця. І за статистикою, такою компетенцією володіє дуже невелика частка керівників», ‑ уважає Володимир Павелко.
На його думку, будь-який управлінець виконує одну єдину функцію – приймає рішення. І при прийнятті рішень керівник повинен системно передбачати, до чого це призведе та на що це вплине. Це не прямий причинно-наслідковий зв'язок – це більш широке розуміння взаємозв'язку з іншими бізнес-системами. «Приймаючи рішення стати лідером ринку, ми працюємо не тільки зі своєю організацією. У прийнятті цього рішення ми працюємо зі своїми постачальниками, партнерами й навіть з конкурентами», ‑ пояснює директор МВА-програм kmbs.
У той же час віце-президент Міжнародного інституту бізнесу Юрій Зеленін уважає, що керівник як центральна фігура в компанії в ідеалі повинен дотриматись інтересів усіх сторін, зацікавлених в її діяльності: власників, співробітників, партнерів, клієнтів, ЗМІ, держави і, в результаті, суспільства в цілому.
Успіху тут добивається лише той керівник, який зможе найбільш гармонійно поєднувати в собі такі компетенції: функціональні (такі, як знання найважливіших аспектів фінансів, маркетингу, продажів); управлінські (наприклад, менеджмент і лідерство); особові (такі, як харизма, високий емоційний інтелект, розвинена інтуїція).
На думку Юрія Зеленіна, перша економічна освіта, як правило, підсилює лише теоретичні аспекти функціональних і в невеликому ступені управлінських компетенцій. Тому деякі топ-менеджери змогли досягти успіхів, інколи не маючи економічної освіти. Це могло відбутися завдяки природженим високим управлінським і особовим якостям.
У зв'язку з цим Володимир Павелко розказав про таке: «Недавно я повернувся з Польщі, де ми були з нашими випускниками та розглядали феномен економічного прориву цієї країни. І там ми зустрічалися з Лешиком Бальцеровичем, який був визнаний одним з найуспішніших реформаторів Європи минулого сторіччя. Він перевів Польщу з пострадянської економіки на ринкову. І на запитання, які головні економічні успіхи або знання необхідні, щоби рухати державу вперед, він сказав, що головні економічні питання – неекономічні».
Якщо економіку ставити основною задачею, то це ні до чого не приведе. У голові кута в першу чергу повинні стояти ідея та корпоративна культура організації, а економіка – це один із методів досягнення результату. Економіка не стала у пригоді, оскільки раніше вчили формул та економічних моделей без розуміння більш системних зв'язків, що лежать у цій системі, яка взаємодіє із соціальною, політичною та з іншими бізнес-системами. Владимир упевнений, що економіка ‑ це всього лише один елемент з усього різноманіття, яким доводиться управляти топ-менеджеру.
За його словами, економічна освіта необхідна точно також, як і розуміння соціальних систем, бізнес-законів, політичних питань. Це такий конгломерат субсистем, що постійно взаємодіють між собою. Економічна освіта, звісно ж, потрібна, але вона не є визначальною. Протягом століть було доведено, що управлінець повинен володіти крос-дисциплінарними знаннями. Саме на стику різних наук виникають ті необхідні знання, що практично потрібні в сучасному середовищі.
Цю думку підтверджує й фінансовий директор Хонда Україна Ігор Бойко, який сам закінчував факультет іноземних мов: «Насправді економічна освіта ‑ це просто сходинка. У мене є деякий досвід і в кадрах, і в адмініструванні, й у продажах. Зараз, наприклад, будучи фінансовим директором компанії «Хонда», я відповідаю й за інформаційні технології, за юридичну практику, кадри та загальне адміністрування».
Тоді виникає запитання: яка освіта необхідна керівнику? «Прогресуюча, що передбачує постійне навчання, ‑ переконаний Володимир Павелко. ‑ У жодному випадку не статична й не однобока, тобто тільки економічна чи фінансова або математична. Управлінці повинні вивчати крос-дисциплінарні моменти. Але якщо казати про те, що лежить в основі всього цього, то, на мій погляд, у першу чергу управлінцю потрібна філософська освіта. Тому що філософія – це та основа, на яку можна системно вкласти необхідні знання інших дисциплін: філософія є першоджерелом».
Владимир пропонує докази: якщо подивитись на найуспішніших людей сьогоднішнього світу: Джорджа Сороса, Уоррена Баффета та інших, то Джордж Сорос, наприклад, каже, що в основі його бізнес-стратегій лежить філософія Карла Поппера. Якщо ж пригадати про стародавні століття, то завойовниками світу були виховані на арістотелевській і платонівській філософії особистості: той же Олександр Македонський і так далі.
Там, де розглядається ідея, бізнес-ідея, філософія є основою. Усе інше – фінансова, математична, кадрова й інша освіта – є вже субсистемою, що повинна лягти в основну систему для того, щоб керівник міг управляти.
Віце-президент МІБ Юрій Зеленін констатує, що на зміну стандартній вишівській економічній освіті прийшли програми МВА, розроблені за західними стандартами. Саме програма МВА стала паличкою-рятівницею для сучасних управлінців, адже вона ефективно вирішує задачу гармонійного розвитку всіх трьох типів ключових компетенцій керівника (функціональних, управлінських та особових). Кожний, хто приходить на курс такої програми, знаходить у ній корисне саме для себе, саме там, де в нього не вистачає компетенцій.
Наприклад, топ-менеджер зі стажем може отримати цілісну картину всіх бізнес-процесів, діагностувати джерела виникнення хронічних проблем і виявити шляхи їх ліквідації. Бізнес-освіта дасть йому практичні відповіді на невирішені запитання. Менеджер середньої ланки буде слідувати за більш досвідченими одногрупниками, розширюючи рамки сприйняття від своєї вузько функціональної сфери до розуміння особливостей діяльності всіх підрозділів компанії. Він нарешті почне розуміти, що попередні конфлікти між, наприклад, фінансистами та маркетологами були можливі лише через вузькість їх поглядів і відсутність розуміння загальної мети діяльності компанії.
Але далеко не кожна програма MBA даватиме ту можливість, що необхідна управлінцю, уважає Володимир Павелко: «Якщо казати про MBA в kmbs, то тут ми підходимо з погляду Generalistic Approach, тобто розглядаємо компанії як цілісні організми, як цілісну систему та вивчаємо взаємодію, взаємозв'язки в цьому цілісному організмі всіх необхідних функціональних речей які, знову ж таки, розвивають основну філософську ідею, яка закладається при створенні та веденні бізнесу. Без філософської ідеї всі практичні кроки будуть тільки короткочасними. Ніякої довготривалої стратегії розвитку створено бути не може».
Володимир Павелко каже, що в Києво-Могилянській бізнес-школі ви ніколи не отримаєте диплом MBA, якщо не відповідатимете вимогам до керівника по суті: «При наборі з усіх бажаючих вчитися ми відсіюємо 30-35%, а ті, хто хоче просто заплатити й отримати диплом, не зараховуються. У процесі навчання ще 30‑35 % учасників не доходять до кінця з різних причин і в тому числі через жорсткі вимоги. І вже якщо людина одержує наш диплом, то це певний фундамент, певний старт на все життя, певна довгострокова інвестиція, яка дає управлінцю можливість розвиватись. MBA – це певний знак якості, але не панацея й не порятунок на все життя, що залишилось».
Юрій Зеленін також переконаний, що MBA – не панацея: «Є люди, які наївно вважають, що, якщо вони матимуть на руках диплом МВА, їх кар'єрне зростання «автоматично» піде вгору й зарплата істотно збільшиться. Так, це можливо, але лише за умови, що в людини є чітке й ясне бачення того, чого вона хочеш від життя, а також непохитний намір добитись мети дією.
Сам диплом МВА при цьому є не більш ніж якимсь символом, що дає людині додаткові імпульси впевненості: «Я зміг відповісти на виклики, поставлені переді мною на курсі програми, я впорався найкращим чином, значить, мені під силу й більш серйозні задачі». Тільки реальні знання, отримані на курсах програм МВА, є тією самою важливою цінністю, що шукають майбутні слухачі програми, і яка через деякий час у десятки, сотні раз перевершить вартість самого навчання».
Фінансовий директор Хонда Україна Ігор Бойко, випускник International MBA від МІБ, ще одна людина, яка вважає, що бізнес-освіта – не є порятунком від усіх бід: «Це просто розширений погляд на цей світ, на вплив на бізнес політики, економіки, соціальної, технологічної сфер. І бізнес-освіта, і зокрема MBA, дає просто більш широку картинку погляду зверху та більш системне сприйняття того, що відбувається. Пройшовши цей курс, простіше приймати рішення».
А директор з розвитку Coca-Cola Hellenic Ukraine Володимир Чобан робить висновок, що його кар'єра складається не тому, що в нього є диплом MBA, а тому, що знання, які він отримав, можна застосовувати, й він може досить грамотно ними користуватись.
Павло Петриченко, Освіта.ua
Обличчя Інституту
Всього відвідувачів
Зараз на сайті
На сайті 136 гостей та відсутні користувачі