Майкл Портер

МАЙКЛ ПОРТЕР (MICHAEL PORTER)

Майкл Портер (Michael Porter) — професор кафедри ділового адміністрування Гарвардської бізнес-школи (Harvard Business School), визнаний фахівець в області вивчення економічної конкуренції, зокрема конкуренції на міжнародних ринках, між країнами і регіонами. Розробив теорію конкурентних переваг країн, яку багато хто вважає новою парадигмою в економічній науці.

Майкл Портер народився в 1947-му році в штаті Мічиган у родині армійського офіцера. Закінчив Прінстонський університет, потім отримав ступені магістра бізнес-адміністрування і доктора філософії в Гарвардському університеті, причому кожен етап навчання завершував відмінно. З 1973-го працює в Гарвардській бізнес-школі (був наймолодшим професором за всю історію цього коледжу). Провів величезну дослідницьку роботу з вивчення понад 100 галузей в різних країнах.

Портер був призначений в президентську комісію з питань галузевої конкурентоспроможності президентом Рейганом, а також був запрошений губернатором Масачусетса Вільямом Велдом (William Weld) на посаду голови губернаторської ради з економічного зростання та технологій.

Майкл Портер консультував такі країни, як Індія, Нова Зеландія, Канада та Португалія. Розробляв регіональну стратегію для президентів країн Центральної Америки. У 1990-і роки консультував уряд Південної Кореї. У 2006-му був запрошений як консультант урядом Росії з метою аналізу конкурентоспроможності країни.

ТЕОРІЯ КОНКУРЕНЦІЇ

Майкл Портер ввів поняття економічного кластера, показавши, що конкурентоспроможність компанії багато в чому визначається конкурентоспроможністю її економічного оточення.

На думку М. Портера, що сильніше розвинута конкуренція на внутрішньому ринку країни і вище за вимогу покупців, тим більшою є ймовірність успіху компаній із цієї країни на міжнародних ринках (і навпаки, ослаблення конкуренції на національному ринку приводить, як правило, до втрати конкурентних переваг). Портер аналізував чотири види конкурентних стратегій — на основі «чинників» (природних ресурсів, дешевої робочої сили тощо), інвестицій, інновацій і багатства (накопичених ресурсів), показавши, що економічного домінування досягають ті країни, які конкурують на основі інновацій.

Майкл Портер прийшов до висновку, що подолання природних труднощів (наприклад, викликаних несприятливими природними умовами) при правильній стратегії приводить до зростання конкурентних переваг. Тобто в процесі подолання труднощів виробляється технологія, за допомогою якої подібні проблеми можна долати і в інших країнах, де вони менш виражені.

ПРО СТРАТЕГІЮ

Дуже багато часу та уваги Портер приділяє питанням, пов’язаним зі стратегією. Він вважає, що управлінцям, які займаються розробкою стратегічних планів компанії часто не вистачає простоти та ясності уявлень про те, що таке стратегія і в чому полягає її успішність. Майкл Портер — один із найвідоміших стратегів у світі — протягом кількох останніх років їздить світом задля того, щоб розповісти про це людям.

Головна і найбільша помилка, яку часто роблять стратеги — це боротьба з конкурентами в одній ніші. “Копіювання дій конкурентів — це провал із точки зору стратегії”. Саме тому ціль компанії — не стати найкращою у своїй галузі, не стати номером 1 чи 2. А стати унікальними — знайти таку пропозицію цінності, що конкурентів просто не залишиться.

Суттєва частина стратегії полягає у правильному виборі, коли дві стратегічні позиції несумісні між собою. Інакше кажучи, хороша стратегія передбачає вміння визначити, що компанії не варто робити.

Окрім того, важливим аспектом стратегії є її постійність — стабільність основної пропозиції цінності. Не можна постійно “кидатися з боку в бік”, намагаючись догодити своїм клієнтам. Так ви лише зашкодите своїй репутації і “виб’єтесь” зі своєї стратегії.

Багато говорить Майкл Портер про генерального директора компанії, наголошуючи, що він не є ані “споживачем”, ані “рушієм” стратегії. Роль голови компанії в розробці та реалізації стратегії зводиться до таких функцій:

постановка запитань, відповіді на які повинні бути втілені в стратегічному плані;

вибір учасників розробки стратегії;

особиста участь на ранніх етапах розвитку стратегії в кожному бізнес-підрозділі компанії;

донесення основних стратегічних планів компанії до ради директорів;

залучення зовнішніх консультантів.

При цьому в жодному разі не можна забувати, що стратегія повинна стосуватися всіх членів організації, а не лише її топ-менеджменту. “Якщо співробітник компанії (будь-якого рівня) категорично не згоден і не здатен прийняти вибрану стратегію — це означає лише, що ця людина НЕ може далі продовжувати роботу у вашій організації”.

Майкл Портер наголошує, що стратегією не є: цілі, візія, реструктуризація, злиття та поглинання, альянси та партнерства, технології, інновації, аутсорсинг та навчання. Стратегія — це:

унікальна пропозиція цінності;

ланцюжок створення цінності, який відрізняється від конкурентів;

чіткі компроміси та визначення того, чим компанія не буде займатися;

дії, які узгоджуються між собою і взаємно підсилюють ефект;

постійність позиціонування.

НАГОРОДИ ТА ДОСЯГНЕННЯ

Серед численних нагород, присуджених професору Портеру, є три нагороди McKinsey за статті, які публікувалися в Harvard Business Review; нагорода George R. Terry Book від Академії менеджменту за конкурентну перевагу, як видатний внесок у розвиток менеджменту; нагорода Adam Smith від Національної асоціації промислових економістів і сім почесних докторських ступенів.

Серед більш ніж 15 книг та 60 статей, написаних Портером можна відзначити “Конкурентні стратегії: Методики аналізу конкурентів” (Competitive Strategy: Techiques for Analyzing Competitors) (1980), “Конкурентна перевага: Створення та підтримка найвищої результативності” (Competitive Advantage: Creating and Sustaining Superior Performance) (1985), “Конкурентні переваги країн” (Competitive Advantage of Nations) (1990).

ЦИТАТИ

Компанія лише тоді здатна перевершити конкурентів, коли вона здатна формувати довгострокову відмінність.

Суть стратегії полягає у вмінні вибрати те, від чого потрібно відмовитися.

Щоб успішно конкурувати на міжнародних ринках, компанії будь-якої країни повинні постійно впроваджувати інновації і нарощувати свої конкурентні переваги.

Стратегія — це визначення території, в межах якої компанія є унікальною.

Зміни — це можливості. З іншого боку — зміни можуть збити з пантелику.

Стратегія повинна бути стабільною. Її не можна постійно змінювати.

Якщо все, що ви робите — давно вже було зроблено конурентами, то навряд чи вам вдасться досягнути особливого успіху.

Компаніям доводиться бути “шизофреніками”. З одного боку, їм потрібно володіти стабільною стратегією, а з іншого — необхідно постійно і дуже швидко змінюватися.

Стратегія починається з правильної цілі.

Головним стратегом компанії повинен бути її керівник.

Не можна забувати про фундаментальну відмінність між стратегією та операційною ефективністю.

ВІДІБРАНІПРАЦІ

How competitive forces shape strategy

Competitive Strategy

Competitive Advantage

From Competitive Advantage to Corporate Strategy

What is Strategy

On Competition

Strategy and the Internet

Strategy and Society: The Link Between Competitive Advantage and Corporate Social Responsibility

ПОСИЛАННЯ

Біографія Майкла Портера на сайті Гарвардської бізнес-школи (англ.)

Біографія Майкла Портера у Wikipedia (англ.)

Премія Портера (англ.)

книга “Конкуренция” (рос.)

книга “Конкурентная стратегия” (рос.)

книга “Конкурентное преимущество” (рос.)

книга “Переосмысление системы здравоохранения” (рос.)

КНИГИ МАЙКЛА ПОРТЕРА

 

Адріан Сливоцький

Адріан (Адріян) Сливоцький  (ADRIAN SLYWOTZKY) (народився 28 червня 1951 року в США — економіст. Автор світових бестселерів з питань стратегічного управління.

Народився в Нью-Йорку, в сім’ї вихідців з Івано-Франківщини. Навчався в Гарвардській Юридичній школі та Гарвардській школі бізнесу.

Адріан Сливоцький вважається одним із найвпливовіших спеціалістів сучасного менеджменту. Директор компанії Oliver Wyman, колишній віце-президент, член ради директорів Mercer Management Consulting, Inc. — компанії, яка спеціалізується на створенні ділових моделей, що сприяють постійному зростанню капіталу та входить до 10-ти найпрестижніших у світі консалтингових компаній.

Адріан Сливоцький — автор світових бестселерів з питань стратегічного управління “Чи є ваш бізнес цифровим?” (How Digital Is Your Business?), “Зразки отримання прибутків” (Profit Patterns), “Зона прибутку” (The Profit Zone) (увійшла у десятку найкращих бізнес-книг 1998 року за рейтингом BusinessWeek), та “Міграція цінності” (Value Migration) (перекладена українською у 2001).

Економіст — автор численних фундаментальних праць у галузі стратегічного планування бізнесу. Він також публікувався у журналі Harvard Business Review і газеті Wall Street Journal, виступав за спеціальним запрошенням на Світовому економічному форумі у Давосі, на самітті керівників Microsoft, на CEO форумі журналу Forbes і конференції CEO журналу Fortune.

Адріан Сливоцький, за словами видання Industry Week, має все необхідне, щоб «стати тим, ким Пітер Друкер був більшу частину ХХ-го століття — гуру менеджменту, з яким порівнюють всіх інших». Вже сьогодні його ім`я пишуть у ряді з такими іменами, як Джек Уелч, Стів Джобс, Ерік Шмідт, Генрі Мінцберг та Том Пітерс.

Багато працюючи у сфері бізнесу, Адріан Сливоцький задається питанням “З якими найбільшими ризиками може зіткнутися організація, які можуть вбити бізнес або його частину?” Відповідь на це запитання зазвичай вказує на можливості для “прориву” — можливості для небаченого зростання, які приховуються у загрозах для бізнесу.

Адріан Сливоцький завжди вважав, що бізнес повинен перейматися не лише захистом власних ключових цінностей, але й пошуком нових підходів та можливостей для зростання. Як приклад, він наводить компанії Toyota і Apple, чий успіх з моделями Prius та iPod, показав, як діє підхід Сливоцього на практиці.

Клієнти Адріана Сливоцького довіряли йому найсокровенніші проблеми. Саме до нього вони зверталися, коли перед ними поставали потенційні труднощі чи виклики, які неможливо було вирішити, використовуючи попередню парадигму і які могли створити набагато більше серйозних проблем, якщо їх залишити невирішеними.

Сливоцький завжди стверджував, що його довірливі стосунки з клієнтами “працювали в обидвох напрямках” — адже не тільки власники бізнесів отримували користь від взаємодії із Адріаном, але й він розширював свої горизонти, маючи змогу вирішувати найскладніші виклики бізнесу. Окрім того, працюючи з керівниками та позитивно вирішуючи їхні проблеми, він отримував неабияке задоволення.

“Люди, які використовують та впроваджують мої дослідження, говорять про важливість захисту своїх організацій від морального колапсу та втрати продуктивності, яка трапляється, коли компанія втрачає свої цінності, — говорить Сливоцький. — Таким компаніям вдається розробити дуже чіткі та дієві рішення, які створюють суттєву перевагу для компанії. Ця перевага — найбільш захоплююча частина дослідження”.

Той факт, що клієнти адаптують та кастомізують дослідження, пристосовуючи його до своїх унікальних умов, також захоплює Сливоцького. “Це змушує людей мислити інакше, — додає він, — і дуже часто таке мислення слугує стимулом до появи нового набору ідей”.

У 2007 р. Адріан Сливоцький був названий одним із п’ятдесяти найкращих світових бізнес-мислителів, а також одним із 25-ти найкращих бізнес-консультантів.

ЦИТАТИ

Щоб досягнути успіху в бізнесі, ви повинні мати особливий інтерес до прибутку, який не притаманний більшості людей.

Ваші конкуренти можуть стати найкращими рушіями вашого прибутку.

Головне — знати, коли конкурувати, а коли — співпрацювати.

У кращому разі 2-3% сьогоднішніх “гравців” ринку намагаються проаналізувати наступну “хвилю” у своїй галузі. Вони поплатяться за це!

Гра бізнесу була схожою на футбол: залежала від розміру. Потім вона стала схожою на баскетбол: залежала від швидкості та вправності. Сучасний бізнес більше схожий на шахи. Пріоритети клієнтів постійно змінюються, і ці зміни є ключами до наступного циклу зростання…

КНИГИ

“Зона прибутку”(TheProfitZone)

“Міграція цінності” (Value Migration)

“Якзростативсуперечринковимтенденціям” (How to Grow When Markets Don’t)

“Прорив: 7 стратегій перетворення великих загроз у можливості для великого зростання” (The Upside)

ПОСИЛАННЯ

Адріан Сливоцький у Wikipedia

Топ-25 консультантів 2008 року. Адріан Сливоцький (англ.)

Art of Profitability. Рецензія

Стівен Пол Джобс

Стівен Пол Джобс (Steven Paul Jobs) (народився 24 лютого 1955 — помер 5 жовтня 2011) — американський інженер, дизайнер і підприємець, співзасновник і генеральний директор корпорації Apple Inc. За 56 років свого життя він зробив для комп’ютерної сфери та сфери мобільних технологій більше, ніж можна собі уявити.

Окрім цього, Стів Джобс також був засновником та керівником студії Pixfont-size: 12pt; font-family: 'Times New Roman'; color: #000000; ar, а у 2006-му році став чp style=span style=ememcolor: #000000; font-size: 12pt;/spanbackground-color: #ede9d0; padding: 3pt; леном ради директорів компанії The Walt Disney Company, після того, як остання придбала Pixar Anamation Studios.

Автор численних інноваційних технологій, батько комп’ютерів Macintosh, а також мобільних пристроїв iPhone та iPad, Стів Джобс назавжди залишиться у серцях мільйонів відданих фанатів.

 БІОГРАФІЯ

Стів Джобс народився 24 лютого 1955 року в Сан-Франциско, штат Каліфорнія. Рідна мати Стіва — 17-річна студентка — після народження віддала дитину в прийомну сім’ю.

Прийомними батьками дитини стали Пол Джобс та Клара Джобс-Акопян. Клара працювала в бухгалтерській фірмі, а Пол Джобс був механіком у компанії, що виробляла лазерні установки. Коли Джобсу виповнилося п’ять років, сім’я переїхала у містечко Маунтін-В’ю (Mountain View), що розташоване у самому центрі Кремнієвої долини.

У 12 років він подзвонив голові компанії Hewlett-Packard Вільяму Х’юлетту (William Hulett) і попросив у нього деталі, необхідні йому для складання якогось приладу. Поспілкувавшись із хлопчиком, Вільям вислав йому все необхідне і запросив у свою фірму попрацювати на канікулах. Під час роботи в Hewlett-Packard Джобс познайомився зі Стівом Возняком (Steve Wozniak).

Закінчивши середню школу у 1972-му році, Стів Джобс вступив до Рід Коледж (Reed College) в Орегоні, але вже за 6 місяців покинув навчання. Юний Джобс продовжував жити в гуртожитку в кімнатах своїх друзів, бо не мав іншого житла. Займався на курсах каліграфії, що в майбутньому назвав основою для створення красивих фірмових шрифтів Apple. Щоб якось прожити, він здавав пляшки й ходив на безкоштовні недільні обіди до кришнаїтського храму.

Першого квітня 1976-го року, у двадцятирічному віці, разом зі Стівом Возняком Джобс заснував компанію Apple Computer, яка займалася виробництвом комп’ютерів власної конструкції. Компанія офіційно була зареєстрована на початку 1977-го року. Автором більшості розробок був Возняк, тоді як Джобс виступав у якості маркетолога.

Компанія Apple була створена в гаражі, на прикладі багатьох американських комп’ютерних компаній того часу, що намагалися протистояти комп’ютерному гіганту IBM. Стів Джобс був керівником компанії та її менеджером, у той час як Возняк був конструктором першого персонального комп’ютера.

Вже через десять років після заснування Apple стала одним із лідерів ринку персональних комп’ютерів. Вона оцінювалася в 2 мільярди доларів США та нараховувала вже не 2 людини, а 4000 співробітників.

У 1981-му році Джобс став виконавчим директором Apple. Протягом багатьох років він не мав жодної керівної посади в компанії, хоча мав у своїх руках усю повноту влади.

У 1985-му році Стів Джобс був звільнений з власної ж компанії за рішенням ради директорів Apple Computer. Того ж року він заснував компанію NeXT, що спеціалізується в сфері створення апаратного забезпечення і робочих станцій. У 1986-му році Джобс став одним із засновників анімаційної студії Pixar, створивши її на базі викупленого у режисера “Зоряних воєн” Джорджа Лукаса підрозділу його кіноімперії. Компанія Pixar створила перший у світі комп’ютерний анімаційний фільм “Історія іграшок” і на сьогодні є однією з найуспішніших анімаційних студій світу.

У 2006-му році Джобс продав Pixar студії Walt Disney, а сам залишився в раді директорів Pixar і одночасно став найбільшою фізичною особою — акціонером Disney, отримавши в своє розпорядження 7 відсотків акцій студії.

У 1996-му році Apple купила компанію NeXT, і у 1997-му Стів Джобс повернувся до Apple, щоб через три роки (у 2000-му) стати повноцінним виконавчим директором компанії.

У 2001-му Джобс представив перший плеєр iPod, який вже через кілька років став основним джерелом прибутку компанії. Окрім того, під керівництвом Джобса Apple суттєво зміцнила свої позиції на ринку персональних комп’ютерів. А у 2007-му році почалися продажі мобільного телефону iPhone. У 2008-му році Стів продемонстрував найтонший ноутбук у світі — MacBook Air.

У 2004-му році лікарі діагностували Джобсові рак підшлункової залози, ствердивши, що жити йому залишилося кілька тижнів. Втім, виявилося, що у Стіва надзвичайно рідкісний різновид раку, який можна вилікувати.

Втім, вочевидь, складна операція (а потім ще одна у 2009-му році) не могла пройти без наслідків. Починаючи з січня 2011-го року Стів Джобс перебував у безстроковій відпустці за станом здоров’я. Але, незважаючи на це, незмінно представляв публіці нові продукти Apple. Тільки наприкінці серпня 2011-го року (тобто менш, ніж за два місяці до смерті) Стів Джобс заявив, що йде з поста генерального директора компанії.

5 жовтня 2011 року, після тривалої хвороби у віці 56 років, співзасновник корпорації Apple Стів Джобс помер. Співчуття та сум з приводу його смерті того ж дня публічно озвучили президент США Барак Обама з дружиною, засновник Microsoft Біл Гейтс, засновник Facebook Марк Цукерберг, засновники Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж та дуже багато інших.

ПОГЛЯДИ НА ЖИТТЯ

Юнацькі роки Стів провів у пошуках сенсу життя та просвітлення, він займався Махариши йогою під час подорожей Індією. Певний час уживав легкі та важкі наркотики, такі як марихуана, ЛСД та деякі інші психотропні речовини. Вдавався до постів та вегетаріанства.

Можна зі впевненістю сказати, що саме такий стиль життя впливав на формування філософії Джобса, яка, мабуть, найбільш детально висвітлена у інтерв’ю Джона Скаллі (John Sculley), колишнього менеджера компанії Pepsi, якого Стів переманив у Apple словами: “Ви хочете все життя продавати солодку водичку, чи хочете піти за мною і спробувати змінити світ?”

Саме Джон Скаллі домігся звільнення Джобса з Apple через два роки після того, як сам потрапив у компанію в 1983-му році. Втім, незважаючи на конфлікти двадцятирічної давності, сьогодні Скаллі публічно говорить про Стіва Джобса та секрети його успіху. Інтерв’ю Скаллі про Джобса визнано одним із найбільш відвертих інтерв’ю генеральних директорів.

“Почавши роботу зі Стівом я дізнався дуже багато про розробку продуктів та маркетинг”, — говорить Скаллі. — “Вражає, що він сповідує ті самі принципи через багато років”.

ЧУДОВИЙ ДИЗАЙН

Стів свято вірив у силу дизайну. Він вважав дуже важливим починати розробку дизайну, дивлячись на нього з точки зору користувача. В Apple вивчали дизайни машин, дивилися на внутрішній дизайн, матеріали, кольори. На той час ніхто в Кремнієвій долині так не робив. Багато хто на той час не розумів, що Apple — це не просто комп’ютери. Це і дизайн, і маркетинг, і позиціонування.

ЗАДОВОЛЕННЯ КОРИСТУВАЧА

Будь-який елемент Стів оцінював з точки зору користувача. Задоволення користувача було глибоко інтегроване у всі етапи роботи, незалежно від того, чи розроблялася програма верстки чи i-Tunes.

ЖОДНИХ ФОКУС-ГРУП

Стів говорив: “Як я можу запитувати у людей, яким повинен бути графічний комп’ютер, якщо ніхто не має жодного уявлення про те, що таке графічний комп’ютер? Ніхто його не бачив”. Він був переконаний, що якщо показати комусь, скажімо, калькулятор, то той не зможе уявити, як повинен виглядати комп’ютер. Занадто велика різниця.

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ

Стів Джобс був людиною, дуже уважною до деталей. Він методично і скрупульозно все перевіряв.

ВІЗІЯ

Стів Джобс вірив у те, що комп’ютер стане товаром широкого використання. На початку 80-их років ця ідея здавалася божевільною, адже люди вважали, що персональні комп’ютери — це зменшена копія великих комп’ютерів. Так вважала і компанія IBM. Стів же думав про це зовсім по-іншому. Він вірив, що комп’ютери змінять світ і стануть чимось, що він називав “велосипедом для мозку”. Що вони дадуть людям можливості, про які ті навіть не мріяли.

МІНІМАЛІЗМ

Методику Стіва від інших відрізняє те, що він вважав найголовнішим не те, що ти робиш, а те, що ти вирішив не робити. Він мінімаліст!

НАЙМАТИ ТІЛЬКИ НАЙКРАЩИХ

У Стіва була здібність знаходити найкращих та найрозумніших людей. Він був надзвичайно харизматичним та надзвичайно наполегливим, переконуючи людей приєднатися до нього. Він вмів змусити людину повірити в його візію навіть до того, як продукт з’явився. Він завжди діставався до найкращих людей і завжди самостійно займався наймом своєї команди, нікому не довіряючи цього питання.

УВАГА ДО ДЕТАЛЕЙ

З одного боку, він займається “зміною світу”, а з іншого — до деталей пропрацьовує все, що потрібно для створення продукту: апаратне забезпечення, архітектуру системи, додатки, периферійні пристрої — все, що пов’язано з продуктом. Він безперервно займається рекламою, дизайном, усім.

ОБМЕЖЕННЯ РОЗМІРІВ

Ще про Стіва можна сказати, що він не поважав великі організації. Він вважав їх занадто бюрократичними і неефективними. Зазвичай він називав їх “дурнуватими”. Це був його термін для визначення компаній, які він не поважав.

У Стіва Джобса було правило не наймати в команду Mac більше сотні людей. Тому, якщо когось потрібно було найняти, то когось, відповідно, потрібно було звільнити. Пояснення було типовим для Стіва: “Я не можу запам’ятати більше сотні імен, а я хочу бути оточений людьми, яких знаю особисто. Якщо ми виростемо за сотню людей, нам доведеться використовувати іншу організаційну структуру, в якій так працювати не вийде. Я люблю працювати в середовищі, в якому можу до всього дотягнутися”.

Звісно, з виходом компанії на мультинаціональний рівень, цією концепцією довелося поступитися. Але Стів до останнього моменту свого правління знав всіх ключових людей та інженерів у своїй компанії.

ГОТОВНІСТЬ “ВИКИНУТИ” ПОГАНУ РОБОТУ

Все це схоже на майстерню художника, а Стів — головний у цій майстерні. Він ходить і перевіряє, даючи людям оцінку їхньої роботи, частенько вирішуючи щось викинути або від чогось відмовитись. Варто було Джобсові сказати про код інженера: “недостатньо добре”, — і той був змушений переробляти свою роботу. Стів Джобс постійно змушував людей підвищувати планку своїх можливостей. Як наслідок, люди створювали такі шедеври, в існування яких самі не могли повірити. А все тому, що Стів був надзвичайно харизматичним та переконливим, надихаючи людей. Він вселяв у них віру в те, що вони — частина чогось величного і дуже важливого.

ПРАГНЕННЯ ДО ІДЕАЛУ

Саме постійне прагнення до ідеалу відрізняло Стіва Джобса від інших людей, наприклад, Біла Гейтса. Біл так само був видатною людиною, але йому не вистачало часу перейматися естетичною насолодою. Його цікавило тільки домінування на ринку. Він був готовий на все, тільки б втримати ринок. Стів ніколи так не поступав. Стів прагнув до ідеалу.

ФІЛОСОФІЯ СИСТЕМИ

iPod — чудовий приклад методики Стіва: він почав з користувача і продумав всю систему від початку й до кінця. Він завжди продумував систему повністю. Він був великим філософом систем, рівного якому ви не знайдете в жодній іншій компанії. Всі фокусуються на своєму “шматочку”, а інше віддають на аутсорсинг.

ЦИТАТИ СТІВА ДЖОБСА

Комп’ютери — як велосипед для нашого розуму.

Головною причиною, чому люди купуватимуть собі комп’ютер, стане можливість бути зв’язаними з національною комунікаційною мережею. Ми зараз на самому початку цього етапу, але це буде справжній прорив. Майже як телефон.

Якщо з якоїсь причини ми оступимось, наприклад, зробимо кілька непоправних помилок і через це програємо конкуренцію IBM та Microsoft… Тоді для всієї комп’ютерної сфери настануть темні дні.

Він (комп’ютер) виконує дуже прості інструкції. Взяти число, додати його до іншого числа, порівняти результат з третім. Але він виконує їх зі швидкістю 1 000 000 в секунду. А на швидкості 1 000 000 операцій в секунду результат вже здається магією.

Джон Скаллі зруйнував Apple, переповнивши свідомість співробітників компанії оманливими цінностями. Він замінив людей з правильними принципами на людей з неправильними. І разом вони заробляли десятки мільйонів доларів, турбуючись про власну славу і благополуччя більше, ніж про Apple і, найголовніше — її користувачів.

Оглядаючись назад можу сказати, що моє звільнення з Apple стало найкращою подією мого життя. Я позбавився від вантажу успішної людини і знову здобув легкість і сумніви новачка. Це звільнило мене і ознаменувало початок мого найбільш творчого періоду.

Залишайтесь голодними, залишайтесь навіженими.

Проблема Microsoft в тому, що у них немає смаку. Взагалі ніякого. Вони не думають творче. У їхніх продуктів немає культури.

Креативність — це просто створення зв’язків між речами.

Коли ти молодий і дивишся телевізор, то думаєш, що телекомпанії змовилися і хочуть зробити людей тупими. Але потім ти дорослішаєш і приходить розуміння: люди самі цього хочуть. І ця думка лякає набагато більше. Змова — це не так страшно. Можна перестріляти всіх виродків, почати революцію! Але немає ніякої змови, телекомпанії просто задовольняють попит. На жаль, це правда.

Дуже складно створити продукт, користуючись фокус-групами. Часто люди не знають, чого хочуть, поки їм це не покажеш.

Якби створювати великі продукти були так само просто, як виписувати чеки, тоді у Microsoft були б великі продукти.

Останні 33 роки я кожен ранок дивився в дзеркало і запитував в себе: “Якби сьогодні був останній день мого життя, чи захотів би я займатися тим, що запланував на сьогодні?”

Я не хочу бути найбагатшою людиною на кладовищі.

Я чув, як люди говорять: “О Боже, якщо завтра Джобса зіб’є автобус, Apple опиниться в біді”. Але знаєте — я в це не вірю. У Apple предостатньо талановитих людей. Моя робота — створити команду успішних керівників, які зможуть вести компанію вперед незалежно від обставин. І саме цим я займаюсь.

Я проміняв би всі свої технології на обід із Сократом.

Моя робота — не задовольняти людей. Моя робота — робити їх кращими.

Пам’ятати, що я скоро помру — це чудовий інструмент, який допоміг мені прийняти всі найважливіші рішення в житті. Думка про швидку кончину — найкращий спосіб позбавитися від ілюзії, що тобі є що втрачати. Ти уже наче оголений і немає жодної причини не йти за покликом свого серця. Смерть — це найкращий винахід життя.

Я став старшим і зрозумів, що технологічні новинки не здатні дійсно змінити світ. Вибачте, але це правда. Це розуміння приходить з появою дітей. Ти народжуєшся, старієш, а потім помираєш. І так відбувається уже протягом дуже багатьох років. І ніщо цього не змінить.

Мати більше грошей, ніж ти можеш витратити за все своє життя — це велика відповідальність.

Ви не можете запитати споживачів, що вони хочуть, а потім дати їм це. Бо за той час, поки ви втілите в життя їхню забаганку, вони вже хотітимуть чогось іншого.

Якщо ти хочеш жити творчо, як художник, не варто часто озиратися назад.

Єдиний спосіб досягнути успіху в бізнесі — любити те, чим ви займаєтесь. Якщо ви цього ще не зрозуміли — продовжуйте шукати! Не турбуйтесь. Рано чи пізно ви все-рівно усвідомите цю просту істину.

Добре спати вночі може тільки той, кому вдалося втілити в своєму творі всю естетичну красу і якість.

Для багатьох людей дизайн означає зовнішню оболонку. Декорацію. Тканину, якою оббитий ваш диван. Але для мене це тлумачення дизайну абсолютно неприйнятне. Дизайн — це душа творіння зробленого людиною, яка тільки виражається через зовнішню оболонку, але насправді знаходиться у серці будь-якої речі, створеної людьми.

Іноді життя б’є вас по голові цеглиною. Не втрачайте віри!

Ваш час обмежений, тому не витрачайте його на те, щоб жити чужим життям.

ПОСИЛАННЯ

Відео виступу Стіва Джобса перед випускниками Стенфордського університету

Джон Скаллі про Стіва Джобса (повний транскрипт інтерв’ю) (англ.)

Біографія Стіва Джобса в журналі The Apple Museum (англ.)

Головні уроки життя Стіва Джобса

Принципи Стіва Джобса

Титани бізнесу: Стів Джобс (ВІДЕО)

Стів Джобс: Смерть — найкращий винахід Життя

КНИГИ ПРО СТІВА ДЖОБСА